Юрій Федоришин,

 

науковий співробітник Швейцарського Федерального Інституту Технологій ( м. Цюріх, Швейцарія), випускник  2002  року 

       Фізика… Наскільки важко вона давалася мені у шкільні та студентські роки, настільки захоплюючою та прогресивною вона видається мені сьогодні. Значною мірою цьому захопленню та здатності займатися науковою діяльністю на міжнародному рівні посприяли професійність, натхненність та мотивація викладацького складу кафедри «Лазерна та Оптоелектронна Техніка» у Національному Університеті «Львівська Політехніка». Разом з теоретичними основами оптики, фотоніки та квантової оптоелектроніки, закладеними нам студентам знаменитими викладачами п. Петровською Галиною Андріївною, п. Мокрим Олегом Мирославовичем та п. Фітьом Володимиром Михайловичем, практичні знання та початковий досвід, отримані завдяки професійно організованим науково-дослідним процесам, що є заслугою завідувача кафедри проф. Бобицького Ярослава Васильовича та викладачів п. Поповича Дмитра Івановича, п. Загінея Аполінарія Олексійовича, п. Демковича Ігора Володимировича та інших, дали змогу більшості випускників цієї кафедри впевнено та успішно стати на шлях до професійних досягнень у різних сферах діяльності.

Пам’ятаю, скільки чорнила ми, студенти, списали на лекціях Володимира Михайловича Фітя. Здається, ми законспектували цілу «Квантову оптоелектроніку»  Амнона Яріва в «редакції» В.М. Фітя.  Навіть уявити собі тоді не міг, що через якихось 5-10 років без цих, як тепер розумію, базових знань я був би як риба без води. Сьогодні ця книга А.Яріва постійно знаходиться на моєму робочому столі, і кожен раз, коли звертаюся до нього, то згадую великого «Яріва» Львівської Політехніки – Володимира Михайловича.

 

Теорія, безперечно, важлива та необхідна, але вона відносно швидко втомлює, коли втрачається паралель з реальністю. Тоді дуже важливим є знайти баланс між лекціями в аудиторіях та реальними експериментами у лабораторіях. Як ніхто інший, цей баланс прекрасно забезпечувала Галина Андріївна Петровська. Оптика у формулах на папері, доступно пояснена на практичних заняттях та наглядними експериментами у лабораторіях, завжди викликала у нас студентів захоплення та повагу до Галини Андріївни. Неважко здогадатися, кого згадую з почуттям вдячності кожний раз, коли будую нову чи юстую вже готову оптичну схему.

Пам’ятаю також, як зацікавився епітаксією надтонких структур і позичив у Дмитра Івановича Поповича книжку Германа і Сіттера з молекулярно-променевої епітаксії. Оскільки книжку потрібно було повернути, а часу на осмислення її змісту було мало, то я майже повністю переписав її у зошит, котрий сьогодні лежить поряд з англійським оригіналом книжки, і не раз згодився мені за минулі 10 років.

Звичайно, залишилися теплі спогади і про інших викладачів кафедри, однак найбільше у пам’яті  відклалися ті, чий вклад послужив міцною основою для сьогоднішньої діяльності.

         Починаючи з аудиторій та лабораторій у стінах Львівської Політехніки, мені випала можливість поглибити свої наукові знання та досвід за межами України. Після Магістерської дипломної роботи, виконаної в Університеті міста Нюшатель (Швейцарія), мене захопили відносно нові на той час типи квантово-каскадних пристроїв, такі як квантово-каскадні лазери, детектори та модулятори. З того часу минуло безліч днів та ночей інвестованих у теорію напівпровідників, епітаксію квантових структур та розробку оптичних установок для дослідження статичних і динамічних характеристик фотонних та оптоелектронних пристроїв. На сьогоднішній день, разом із постійним поглибленням та розширенням світогляду, мені приносить задоволення практичне застосування здобутих знань та досвіду у розробках та виготовленні новітніх мікро- та нанопристроїв, котрі, в свою чергу, знаходять успішне практичне застосування у різних суспільно-важливих галузях, таких як телекомунікації, медицина, оборона та інші.

 

    Руслана Мись (Пашкевич)

 

спеціаліст Лазерного Баварського центру, Нюрнберг (Німеччина), випускниця 1999 року  

   З віком усе більше і більше переконуєшся, що правильний вибір професії відіграє чи не найважливішу роль у житті людини. Причому, дуже важливе місце у формуванні як спеціаліста, так і особистості займають викладачі з їх умінням передавати студентам свої знання та свій досвід.

Після закінчення школи у 1994 році переді мною стояло питання − а що далі робити у житті? Серце і душа лежали до точних наук, а от де їх застосувати, я не знала. Але коли я підійшла до стенду з рекламою кафедри лазерної техніки, то зрозуміла, що це, мабуть, те, чим мені у житті хочеться займатись. Сьогодні впевнена − це був правильний вибір. У серпні 1994 року я була зарахована на кафедру ЛТОС  (сьогодні це кафедра фотоніки)! Навчання на кафедрі, зізнаюсь чесно, було важким. Кожного семестру ми вивчали більше десяти предметів, кожен день пари з 8:30 i до 17:30, в кінці семестру численні заліки та екзамени… Але завдяки хорошим навчальним методикам, якими володіли викладачі нашої кафедри, з кожним семестром навчання ставало усе цікавішим і легшим. Ми мали можливість вивчати багато теорії, а також застосовувати її на практиці у лабораторіях кафедри та на філіях.

Після закінчення ВУЗу та переїзду до Німеччини, я продовжила навчання у Fridrih-Alexander Universität (Erlangen-Nürnberg) на кафедрі комп'ютерної інженерії. Там я змогла поглибити свої знання в області комп'ютерного моделювання. Знання, здобуті мною у Львівській політехніці та німецькому університеті, дали мені можливість влаштуватись на роботу у Баварський лазерний центр, де я розпочала свою наукову діяльність з комп'ютерного моделювання впливу лазерного випромінювання на речовину. Саме лекції Демковича Ігора Володимировича з комп'ютерного моделювання, теоретичні та практичні заняття з оптики та лазерної техніки Петровської Галини Андріївни, лекції та практичні заняття на філії Поповича Дмитра Івановича з матеріалознавства, лекції з використання лазерів для різних технологічних процесів стали базою для сьогоднішньої моєї трудової та наукової діяльності.

У Баварському лазерному центрі окрім комп'ютерних розрахунків я проводжу експериментальні дослідження з лазерного зварювання та різання металів, якими підтверджую свої теоретичні розрахунки. Окрім цього, працюю над проектами з лазерної обробки матеріалів, партнерами яких є провідні світові фірми Brose, Audi, Volgswagen та інші.

Хочу сказати, що наша група була і залишаеться мабуть найдружнішою групою на ФЕФ. Ми досі підтримуємо тісні стосунки, незважаючи на те, що багатьох життя розкидало по світу. А ще хочу сказати, що наша кафедра дала мені не лише хороші професійні знання, а й зробила мене найщасливішою людиною на світі − адже саме тут я знайшла свою половинку!

Спасибі, ЛТОС, що ти був, що ти є, і бажаю тобі та всім викладачам і теперішнім студентам тепер уже кафедри фотоніки ще багато–багато років попереду!

Читайте далі у розділі "Наші випускники"...